IT компанія «Astwellsoft»

Створення сайтів у Литвинів

Розробка веб сайтів будь-якої складності з індивідуальним підходом до кожного замовлення.

Поштове відділення — Литвинівське. Річка Золота Липа поділяє село на дві частини: власне Литвинів і Застав'я (Заставче). До Литвинова належать хутори: Старий Литвинів, Липи, Морґи, Ланки та Скрути.

Населення — 909 осіб (2001).

Село Литвинів належить до найдавніших поселень Підгаєччини. Поблизу села вияв­лено археологічні пам'ятки давньоруської культури — залишки городища з XI–XIII ст., а також хроніки та записи з попередніх віків. Можна припустити, що Литвинів був у давні часи містечком, яке після багаторазового знищення татарами не відбудувалося, а залишилося селом.

Перша писемна згадка — 8 лютого 1440 року у протоколах галицького суду[1]. 2 травня 1476 року[2] — фундаційна грамота на костел дідича Яна Бучацького-Литвинівського, сина теребовельського старости Яна (Івана) Бучацького). У 15 ст. мало статус містечка. У XIV–XV ст. маєтки навколо Литвинова посідала могутня родина Бучацьких гербу Абданк. Ян (Іван) Бучацький зробив запис на костел і парафію при ньому. Будівництво костелу датується 1476 роком. Пізнішими дідичами села були Мушинські, Янковські, наприкінці XIX ст. — Літинські.

Про Литвинів, українське містечко, що його, під час одного з численних татарських нападів, повністю спалено, мешканців вирізано або забрано в ясир, збереглася згадка 1476 р. В одних джерелах вказується, що в період Галицько-Волинської держави був заснований недалеко села монастир оо. Василіян. За переказами місцевих жителів він був одним з найбільших чоловічих монастирів в Україні. У монастирі навіть провів ніч гетьман Петро Дорошенко перед боєм під Підгайцями. Інші джерела запевняють, що заснування василіянського монастиря згадується в гродських актах і датується XVI ст. Монастир був спалений татарами в 1586 р. Під час пожежі була втрачена фундаційна грамота: за однією версією згоріла у вогні, за іншою — схована монахом у дуплі старого дуба поблизу монастиря, який пізніше згорів від удару блискавки під час грози. Згодом монастир було відбудовано; під час ревізії монастирів 1773 р. литвинівський ігумен о. Шавинський не зміг показати фундаційної грамоти, монастир закрито. Скориставшись цим, 1774 р. тодішня власниця Литвинова стольникова коронна Теофілія Мушинська забрала собі всі монастирські землі. Цінні речі, між ними ікону св. Онуфрія, прославлену чудами, о. Шавинський перевіз до Віцина (Золочівщина) до польського костела оо. Реформаторів, де їх слід було втрачено.

Подальшу долю споруди джерела висвітлюють неоднозначно. Одні стверджують, що монастир розібрано у XVIII ст. за наказом Фрідріха Мошинського, з каменю споруджено двірські палати. Інші — пов'язують факт розбирання стін споруди з іменем дідича Літинського, відтак, знищення святині можна датувати кінцем XIX ст. (коли Литвинів належав родині Літинських). Джерела фіксують наявність поблизу руїн монастиря пам'ятника, на якому, згідно з легендою, був напис: «Тут спочиває Анна Донна Потоцька, що йдучи до гробу сама собі похоронну пісню співала. Воліла дати себе живою поховати, ніж вийти заміж за нелюбого, невіруючого в Бога, пана». Сьогодні вціліли лише руїни однієї стіни колишнього монастиря.

Візи в США
Створення веб сайтів у Литвинів

Ми розробили

1500+ проектів